День пам’яті жертв геноциду кримькотатарського народу
Депортацію кримськотатарського народу з батьківщини радянська влада здійснила в травні 1944 р. за рішенням Державного комітету оборони СРСР про депортацію кримських татар та інших народів. За офіційними даними радянської влади 18-20 травня 1944 р. було депортовано 193 тисяч осіб, переважно жінки, діти та літні люди. З урахуванням подальшої депортації військовослужбовців, які поверталися з фронту, всього було депортовано близько 238 тисяч кримських татар. 18 травня в Україні офіційно є Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
Більшість кримських татар було депортовано до Центральної Азії (Узбекистан, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан), а також на Урал та до Сибіру.
Виконавці цього злочину забули виселити кримських татар з Арабатської стрілки і згадали про них лише в липні 1944 р. Кримських татар загнали на баржу та затопили в Азовському морі.
Після депортації кримських татар практично всі назви населених пунктів та вулиць було змінено на радянські, знищено книги кримськотатарською мовою, знесено пам’ятки кримськотатарським діячам, етнонім «кримські татари» вилучено з переліку народів СРСР.
Кримська АРСР як національно-територіальна автономія кримських татар в складі РРФСР була ліквідована 30 червня 1945 р. Відновлено її було 12 лютого 1991 року, коли Верховна Рада Української РСР прийняла Закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки». 26 лютого 1992 року Кримська АРСР була перейменована в Республіку Крим.
Режим спецпоселення передбачав розміщення у спеціально визначених для цього місцевостях, заборона під загрозою кримінального покарання полишати встановлений для проживання населений пункт, обмеження в низці громадянських прав окремих категорій населення та представників етносів, яких радянська влада вважала політично небезпечними або ворожими. Спецпоселення являло собою чітко окреслену територію, на якій діяли особливі правила, функціонували спеціальні органи (спецкомендатури), наділені компетенцією з підтримки режиму та запровадження особливих правил життєдіяльності населення (перебування й пересування режимною територією, користування майном, пропускний режим тощо). Режим спецпоселення для депортованих кримських татар діяв до 1956 року. Після ХХ з’їзду КПРС 1956 року, який проголосив курс на десталінізацію, і зняття режиму спецпоселення зародився рух кримських татар за повернення на батьківщину, відомий як кримськотатарський національний рух. Однак, попри скасування режиму спецпоселення, радянська влада не реабілітувала кримськотатарський народ.
Роком початку масового повернення кримських татар на батьківщину є 1989-й. Це стало можливим завдяки, в тому числі Декларації Верховної Ради СРСР «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, що піддалися насильницькому переселенню, і забезпечення їхніх прав», це перший документ яким офіційно було визнано депортацію кримських татар злочинною та незаконною. Повернення відбувалося попри суттєві перешкоди з боку влади. Але більшість кримських татар повернулися в Крим вже в часи незалежної України.
Кримськотатарський Ресурсний Центр разом з Меджлісом кримськотатарського народу протягом декількох років працює над офіційним визнанням депортації кримськотатарського народу геноцидом країнами світу. На сьогодні результатами такої роботи є офіційне визнання депортації кримських татар геноцидом парламентами України, Литви, Латвії та Канади.
Україна визнала депортацію геноцидом кримськотатарського народу Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 р. Цією ж Постановою дата 18 травня встановлена як День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, яка на офіційному рівні відзначається з 2016 року.
